ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ СУДОМ по справі №216/1497/23

Справа № 216/1497/23

Провадження № 2/216/1349/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2023 року                                         місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю:секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Дубко Олени Володимирівни до Моісеєнка Олександра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

06 березня 2023 року позивач звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Моісеєнка Олександра Вікторовича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що сторонам на праві приватної власності належить по 1/2 частині квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 14, кв. 40. Відповідач брат позивача, зареєстрований у вищевказаній квартирі, однак з 2000 року виїхав у Португалію, де проживає разом з сім’єю. Позивач пенсіонерка, вимушена самостійно доглядати за квартирою, сплачувати додаткові комунальні платежі, а тому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вказаною адресою, задля знаття його з реєстраційного обліку.

Позивач у судове засідання не з’явилася, її представник Вірко В.В. надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про визнання позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з’явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Дубко Олені Володимирівні та Моісеєнку Олександру Вікторовичу належить на праві власності квартира за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 14, кв. 40, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № Ц-562 виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів 20.08.1997, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., та зареєстровано в реєстрі за № 1795 (а.с.7-9).

Відповідач зареєстрований за вищевказаною адресою, однак не проживає там з 2000 року, що підтверджується витягом з реєстру Криворізької територіальної громади від 22.02.2023, та актом від 22.02.2023, посвідченого ТОВ «Сітісервіс-КР» (а.с.14, 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України визнано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Всім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Будь-яких обов’язків та обмежень у реалізації свого права власності, як власника квартири, для мене законом не встановлено, а тому обмеження, які встановлюються мені відповідачами є незаконними та такими, що підлягають усуненню.

Окрім того, ст. 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 405 ЦК України визначено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

       Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме: від наявності достатніх та триваючих зв’язків із конкретним місцем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, аналізуючи встановлені судом обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, та відсутності для позивача інших способів знаття з реєстрації відповідача, який постійно проживає за кордоном, суд вважає можливим визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву Дубко Олени Володимирівни до Моісеєнка Олександра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати Моісеєнка Олександра Вікторовича, 23 лютого 1968 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, будинок № 14, квартира № 40.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Дубко Олена Володимирівна, 06.04.1962 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків – 2274108187, місце проживання: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 14, кв. 40;

- відповідач: Моісеєнко Олександр Вікторович, 23.02.1968 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків – 2489007174, місце реєстрації: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 14, кв. 40;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ: 41697046, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1.

Суддя                                                                        Ю.В.Онопченко