ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ СУДОМ по справі №216/6955/21

Справа № 216/6955/21

Провадження № 2/216/1314/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року                                         місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю:секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Пархоменко Катерини Анатоліївни до Пархоменка Олександра Володимировича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

02 листопада 2021 року позивач звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Пархоменка О.В. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що з 12 серпня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 19 жовтня 2021 року був розірваний.

Сторонам належала на праві власності квартира за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, буд. 17, кв. 2, яку 10 серпня 2020 року було подаровано їхнім неповнолітнім дітям Пархоменкові Давиду Олександровичу, та Пархоменкові Матвію Олександровичу. Відповідач не проживає у вказаній квартирі понад один рік, що підтверджується актом від 19.10.2021, не сплачує комунальні послуги, участі в утриманні житла не бере, особистих речей у квартирі не має. Посилаючись на вищевикладені обставини позивач просила суд задовольнити позов.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надала суду заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку, позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2006, та мають двох спільних дітей, а саме: Пархоменка Давида Олександровича, та Пархоменка Матвія Олександровича, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, та свідоцтвами про народження (а.с.17-19).

Згідно договору дарування квартири від 09.08.2020, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2020, Пархоменкові Давиду Олександровичу, та Пархоменкові Матвію Олександровичу по 1/2 частці кожному, належить на праві власності квартира за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, буд. 17, кв. 2, подарована Пархоменком Олександром Володимировичем (а.с.5-8).

Актом обстеження квартири у житловому приміщенні по факту проживання від 19.10.2021 встановлено, що за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, буд. 17, кв. 2, зареєстровані: Пархоменко Катерина Анатоліївна, Пархоменко Олександр Володимирович, Пархоменко Давид Олександрович, Пархоменко Матвій Олександрович. Пархоменко Олександр Володимирович у вказаній квартирі не проживає з 2020 року (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України визнано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Всім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Будь-яких обов’язків та обмежень у реалізації свого права власності, як власника квартири, для мене законом не встановлено, а тому обмеження, які встановлюються мені відповідачами є незаконними та такими, що підлягають усуненню.

Окрім того, ст. 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 405 ЦК України визначено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

       Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме: від наявності достатніх та триваючих зв’язків із конкретним місцем.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад один рік, будь-якої домовленості між сторонами щодо користування житлом немає, відповідно може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про  судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, становить 908 грн, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву Пархоменко Катерини Анатоліївни до Пархоменка Олександра Володимировича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати Пархоменка Олександра Володимировича, 06 липня 1984 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, будинок № 17, квартира № 2.

Стягнути з Пархоменка Олександра Володимировича на користь Пархоменко Катерини Анатоліївни судовий збір в розмірі 908 грн (дев’ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Пархоменко Катерина Анатоліївна, 25.06.1986 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків – 3158722869, місце проживання: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, буд. 17, кв. 2;

- відповідач: Пархоменко Олександр Володимирович, 06.07.1984 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків – 3086814038, місце реєстрації: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Військове містечко-35, буд. 17, кв. 2.

Суддя                                                                 Ю.В.Онопченко